Облаштована колонія, Сокологірськ (колишній Первомайськ)

Імпровізований заклад позбавлення волі, облаштований на колишній взуттєвій фабриці “Салама” у Сокологірську (колишній Первомайськ) Луганської області під контролем сил приватної військової компанії “Вагнер”. Тут українських військовополонених утримували у переповнених підземних камерах в антисанітарних, нелюдських умовах. Попри те, що деякі основні елементи повсякденної діяльності (наприклад, прийоми їжі) були збережені, військовополонених у колонії піддавали вибірковим тортурам, психологічним маніпуляціям та нелюдським умовам життя.

Катування застосовувалися вибірково — зокрема фізичним тортурам піддавали військовослужбовців “Азову” та батальйону “Айдар”, імовірно через їхню репутацію сильних і дисциплінованих бійців. Детальна інформація щодо конкретних методів тортур у колонії відсутня, але навіть самі умови утримання полонених вказують на жорстке й принизливе поводження.

Інформація, що безпосередньо стосувалася б надання медичної допомоги в Первомайській колонії, відсутня. Утім, з огляду на переповненість камер, неналежні санітарні умови та недоїдання, малоймовірно, що в колонії надавалася відповідна медична допомога.

Полоненим давали їжу й воду, однак у кричуще недостатніх кількостях. Вони отримували один сухпайок на трьох — тобто близько 50 г крекерів і 250 г консерв на людину на день. Видача води відбувалася непослідовно. Спершу видавали по одному літру на людину на день. Згодом цю кількість зменшили до пів літра, оскільки кількість людей в облаштованій колонії зростала.

Санітарні умови були катастрофічними. У камерах по 13 квадратних метрів іноді перебувало до 20 полонених. Камери були вологі й укриті грибком, із даху крапала вода. В’язні спали на металевих стелажах, дерев’яних піддонах або на картоні, який стелили прямо на підлогу.

Бойовики ПВК “Вагнер” застосовували психологічні маніпуляції з метою деморалізації полонених. Їм регулярно надавали дезінформацію або викривлені факти про війну. Ув’язненим регулярно розповідали, що росія анексувала українські міста, такі як Запоріжжя. Доступ до правдивих новин був повністю обмежений, тож єдиним джерелом інформації про зовнішній світ були новоприбулі полонені.

“У камері на 13 м кв. було до 20 чоловіків. Спали, хто на бетонній підлозі, хто на піддонах. Волого, пліснява, зі стелі капає. Стелили картонні коробки. У деяких камерах були стелажі” – Олександр Макаревич, військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

“Годували регулярно, але дуже мало. Один денний сухпайок на трьох. У середньому на день на одного виходило 50 г галет і одна 250-грамова банка консерви. Якась каша з м’ясом або квасоля, або горох. Кому що попаде” – Олександр Макаревич, військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.