«Це не воєнний злочин, якщо тобі було весело»: страти полонених як державна політика росії

Страти та катування полонених – це державна політика Кремля, відточена десятиліттями загарбницьких війн. Під час російсько-української війни армія рф вивела свої найжорстокіші практики на новий рівень у жахливих масштабах. Станом на кінець 2025 року росіяни стратили щонайменше 337 українських військовополонених, що є важким воєнним злочином.

Така систематичність вбивств полонених не може існувати без заохочення від верхівки російської влади. Спеціальний доповідач ООН з питань позасудових страт доктор Морріс Тідбол-Бінц зазначає:

«[Страти] не відбувалися б у такій кількості та з такою частотою без наказів або, принаймні, мовчазної згоди найвищого військового командування, що в росії означає президента».

Нижче лише декілька випадків, які відображають ширшу картину свавільних страт:

• 28 липня 2022 року в мережі з’явилося відео катування українського військовополоненого. На записі зафіксовано, як російський військовослужбовець каструє полоненого канцелярським ножем, знущається з нього, а згодом вбиває пострілом у голову. Частина російських лідерів думок намагалася поставити під сумнів автентичність відео, однак інші його не заперечували. Зокрема, у Telegram-каналі ДШРГ «Русич» заявили: «Якщо один із [російських солдатів] прийняв рішення покарати шляхом кастрації бійця ЗСУ, значить у нього були на те чорт знає які вагомі причини».

Реагуючи на цей злочин, директорка Amnesty International у Східній Європі та Центральній Азії Марі Стразерс заявила: «Цей жахливий напад є ще одним очевидним прикладом цілковитої зневаги до людського життя та гідності в Україні з боку російських збройних сил.» 

• 11 квітня 2023 року російські Telegram-канали поширили відео страти українського військовополоненого шляхом обезголовлення. На записі зафіксовано, як вбивця перерізає шию ще живому полоненому, після чого демонструє на камеру відрізану голову. За кадром чути репліки: «Работаем, братья», «Что, никогда бошку не резал?».

• 6 січня 2025 року ГУР МО України оприлюднило перехоплену розмову російських військових, у якій командир підрозділу 60-ї окремої мотострілецької бригади 5-ї армії зс рф віддає злочинний наказ стратити українського військовополоненого: «С этим “укропом” лично пообщайся и “обнули” его».

Показово, що про частину зафіксованих страт стає відомо від самих російських військовослужбовців, які відкрито публікують такі відео в соцмережах. Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, росія повинна була б розслідувати такі випадки і притягувати винних до відповідальності. Натомість у рф воєнні злочинці замість покарання отримують визнання. Зокрема, це стосується військовослужбовців 64-ї окремої мотострілецької бригади зс рф, які вчиняли масові воєнні злочини проти мирного населення під час окупації Київщини. Невдовзі президент рф путін своїм указом присвоїв цій бригаді почесне найменування «гвардійська» – «за масовий героїзм і відвагу, стійкість і мужність, виявлені особовим складом».

Відрізані вуха полонених як привід для гордості російського генерал-майора

До тортур і вбивств українських полонених залучені не лише рядові військовослужбовці. Журналісти «Схем» дослідили листування російського генерал-майора Романа Дємурієва – у листуваннях він вихвалявся перед дружиною фотографіями відрізаних вух полонених.

Діалог між генералом-майором (Г. ) та його дружиною (Д.):

Г. – Настроение поднялось!!!

Д. – Я думала это байки со времен Чечни. Оказывается, и правда. А потом что с ними делать?

Г. – Соберу гирлянду и подарю

Д. – Как свинные уши к пиву

Г. – Ага

Дємурієв надсилав це фото і своєму «колезі», генерал-майору Ігорю Тімофєєву. Дізнавшись, що у Дємурієва є четверо полонених, той запитав, чи не трогали їм вуха «як у дитинстві». Вочевидь йшлося про досвід війни в Чечні, в якій обидва брали участь. Під час Чеченських воєн міжнародні організації, зокрема Human Rights Watch, фіксували численні випадки катувань і страт полонених.

Також журналісти знайшли у його листуваннях картинку з підписом «Це не воєнний злочин, якщо тобі було весело», яку він надсилав своїм співрозмовникам. Це підтверджує, що російські військові не лише усвідомлюють свої злочини, а й отримують від них задоволення.

Страта в Оленівці – найтяжчий злочин проти полонених українців

До окремих категорій полонених росіяни виявляють особливу жорстокість. У ніч на 29 липня 2022 року в колонії на окупованій Оленівці відбулася масова страта українських військовополонених. В окремому бараці, куди напередодні переселили виключно полонених підрозділу «Азов», стався вибух, внаслідок якого загинули 53 полонених, а понад 130 дістали важкі поранення.

Після вибуху адміністрація установи ще протягом шести годин не допускала на територію колонії карети швидкої допомоги. Охоронці спокійно спостерігали, як полонені намагалися рятувати поранених побратимів та витягувати тіла загиблих. З огляду на жорстку вертикаль російської влади, така масштабна страта не могла бути самовільним рішенням керівництва окремої установи – хронологія подій свідчить, що страта була спланованою. Попри вимоги міжнародної спільноти розслідувати цей злочин, росія заблокувала доступ до місця події для незалежних місій, зокрема комісії ООН.

Покарання за страти військовополонених має бути невідворотним

Справедливість – це не лише питання моралі, а й необхідність для запобігання новим злочинам. Саме тому Генеральна прокуратура України не чекає завершення війни, а вже працює над збором доказів у кожному такому випадку. Водночас цей процес є надзвичайно кропітким і вимагає багато часу – станом на кінець січня 2026 року в Україні зареєстровано понад 212 тисяч воєнних злочинів, скоєних росією, а до суду дійшло лише 446 справ. Адже на відміну від росії, Україна розслідує ці справи з дотриманням належної правової процедури.

В Офісі Генерального прокурора наголошують, що процеси in absentia мають не менше значення, ніж очні:

«Незважаючи на те, що зараз у нас немає доступу до цих осіб, ми сподіваємося, що цей доступ буде отриманий у подальшому і вони понесуть покарання, визначене судом. Крім того, це можливість уже зараз надати суду докази, а свідкам і потерпілим – взяти участь у процесі».

Докази, зібрані Україною, стануть основою для притягнення воєнних злочинців до відповідальності в майбутньому, зокрема в межах Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Важливо, щоб міжнародні партнери України сприяли відновленню справедливості, зокрема:

• застосовували принцип універсальної юрисдикції та забезпечували екстрадицію воєнних злочинців,
• надавали ресурси і підтримку для ефективної роботи Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України,
• запроваджували персональні санкції проти воєнних злочинців.

Окрім цього, важливо, щоб воєнний злочин в Оленівській колонії почав розслідувати Міжнародний кримінальний суд, адже наразі він є єдиною судовою інстанцією, яка може притягнути до відповідальності тих, хто приймав рішення щодо скоєння злочину.

Безкарність неминуче веде до ще більшого насильства. Російські військові, які катували полонених під час Чеченських війн, через десятки років продовжують вчиняти жорстокі злочини вже в Україні, навчаючи цьому нове покоління російських солдатів. Кожен злочин має зустріти свою кару.