«Почесний полон» Азову: Civic Evidence опублікували доповідь про долю азовців у російському полоні

Незалежна ініціатива Civic Evidence оприлюднила ґрунтовну доповідь «“Почесний полон” Азову – система пропаганди, насильства й судового переслідування військовослужбовців Національної гвардії України в РФ». Доповідь розповідає про долю азовців у російському полоні, а також про те, як пропагандистські наративи, насильство та російська судова система формують негативний образ азовців і виправдовують жорстоке поводження з полоненими.

Від «почесного полону» до катувань

Полк «Азов», створений у 2014 році, зіграв ключову роль в обороні Маріуполя на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в 2022 році. Оборона міста та заводу «Азовсталь», яка тривала майже три місяці у суцільній облозі, зробила «Азов» символом українського спротиву. Історія протистояння завершилася в травні 2022 року, коли Маріупольський гарнізон виконав наказ вищого політичного і військового командування командування – зберегти життя. Вихід у полон проходив за участі Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН. Публічно це називали переходом у «почесний полон», що передбачав подальший обмін. Однак реальна доля захисників виявилася значно важчою.

«В контексті російського полону військовослужбовці «Азову» стали найбільш уразливою групою. Значна частина полонених була відправлена до колонії в Оленівці, де, за численними свідченнями, їх утримували в тяжких умовах: нестача їжі та води, антисанітарія, відсутність медичної допомоги, а також систематичні побиття і катування», – йдеться у доповіді. 

Оленівка, Таганрог та системність насильства

Методи насильницького впливу також включали використання фізичного та психологічного тиску для отримання «зізнань»:

«Насильство застосовувалося і під час допитів, де використовувалися методи фізичного та психологічного впливу з метою отримання «зізнань» у вчиненні злочинів.»

Ці факти перегукуються з численними свідченнями колишніх військовополонених: побиття, електрошок, тривалі побиття, приниження та відсутність медичної допомоги – усе це підтверджують незалежні джерела й розповіді тих, хто пережив ці тортури. 

Доповідь Civic Evidence наголошує, що вибух у Оленівці 28–29 липня 2022 року, внаслідок якого загинули і були поранені десятки українських захисників, – один із найтрагічніших епізодів у цій історії. Російська сторона поширює свою версію подій, однак численні свідчення та оцінки міжнародних організацій не підтверджують її, а доступ міжнародних експертів до місця трагедії заблокований.

Після Оленівки тих, хто вижив, відправили до інших місць тримання, включно зі слідчими ізоляторами в Таганрозі та Донецьку, де, як зазначається, умови були ще жорстокішими.

Пропаганда і судова машина РФ як інструменти тиску

Окрім фізичного насильства, доповідь підкреслює роль російської пропаганди в формуванні негативного образу «Азову», який використовується для виправдання агресії та переслідувань. Доповідь детально аналізує показові судові процеси над військовополоненими – так званий «процес 24-х» та інші справи.

«Попри їхню належність до регулярних збройних сил України та той факт, що вони є військовополоненими, азовців судять як «терористів» – часто виключно за сам факт служби, що суперечить нормам міжнародного гуманітарного права.» 

Заклик до міжнародної спільноти

Civic Evidence доходить до висновку, що те, що спочатку позиціонувалося як «почесний полон» із гарантіями і майбутнім обміном, фактично перетворилося на систематичну політику репресій, тортур, дискримінації і примусового переслідування. Доповідь містить докладний опис усіх цих практик і служить закликом до міжнародної спільноти використати механізми міжнародного права для притягнення винних до відповідальності й забезпечення захисту прав полонених.

У своїх рекомендаціях автори особливо підкреслюють необхідність повного доступу Міжнародного комітету Червоного Хреста до місць утримання військовополонених, регулярної фіксації порушень і застосування міжнародно-правових механізмів для відновлення справедливості.