СІЗО No. 3, Кізел
Кізел, Пермський край
росія
Слідчий ізолятор
Активний
Загальна інформація
Слідчий ізолятор № 3 у місті Кізел Пермського краю рф – одне з місць, де утримують військовополонених та цивільних українців, як жінок, так і чоловіків. У Кізельському СІЗО № 3 знущання та нелюдське поводження є поширеним явищем. Щоб приховати свої імена та обличчя від вʼязнів, охорона слідчого ізолятора називають один одного за номерами та завжди носять балаклави.
Відомо, що в даному ізоляторі загинуло двоє незаконно утримуваних цивільних українців – міський голова Дніпрорудного Євгеній Матвєєв та журналістка Вікторія Рощина.
“[У Кізелі] забили мера Дніпрорудного. І там через пару днів він помер від побоїв. – Тобто він пробув цю “прийомку”, а потім пішов у камеру? – Так. Скоріше за все, занесли його в камеру, а не пішов”, – розповів колишній військовополонений.
“Тіло Віки повернули з кількома видаленими частинами тіла, включаючи частини мозку, гортані та очних яблук, що узгоджується з можливою спробою приховати причину смерті”, – йдеться у розслідуванні Forbidden Stories про смерть Рощиної.
Тортури та знущання
Фізичному та психологічному насиллю у СІЗО піддаються як жінки, так і чоловіки. “У нас на поверсі були жінки, бо ми чули жіночі голоси. Кричали також, було чутно […] ми неодноразово чули не один жіночий голос, як кричали”, – згадував колишній полонений.
За спогадами звільнених, співробітники ізолятора облаштували окрему камеру для тортур, у якій стіни були оббиті гумою. Там не було ні туалету, ні умивальника. Полонених утримували повністю оголеними. Вони були змушені ходити в туалет там само, де й спати.
Будь-які дії у СІЗО можна було виконувати лише з дозволу охоронців. Звичним було й використання електрошокера для катувань:
“Мені всю спину спалили шокером. Там це була їхня улюблена іграшка. Мабуть, вони самі їх купляли. Мене одного разу так били шокером, що я втратив свідомість, потім назад увімкнувся, відкрив очі. В мене були рани, які почали гнити. Набряк був дуже сильний, запалення”, – розповів звільнений військовий.
Медична допомога
Належної медичної допомоги полонені не отримували. При сильному головному болю, іноді їм могли дати таблетку, яка не допомагала. Водночас періодично хворих бранців могли лікувати. Один з повернених бранців згадував, що коли він захворів на запалення легень, йому зробили флюорографію та водили до лікарні робити інʼєкції.
Санітарні умови
Адміністрація Кізельського СІЗО № 3 не забезпечувала належного температурного режиму. У камерах постійно було холодно, до того ж наглядачі на весь день відчиняли вікна, що створювало протяги.
Враховуючи, що місто Кізел відоме своїм суворим кліматом, полонені постійно мерзли. Теплим одягом їх не забезпечували.
“Кітель був з дуже дешевої синтетики. Воно не дихає, не гріє, просто наготу твою прикриває і все. Тобто зігрітися було нічим. Ти стоїш, мерзнеш, відчуваєш як тебе пронизує протяг”, – згадував військовий Данило.
Психологічний тиск
Полонених змушували протягом дня стояти нерухомо й дивитися в одну точку. Іноді їх відправляли до камери для тортур із гумовими стінками без туалету, де вони мали перебувати повністю оголеними.
Весь день у камерах лунав російський гімн, пропагандистські лекції та подкасти, у яких подавали спотворену історію України й Росії. Бранців змушували підспівувати російському гімну, а також водили дивитися пропагандистський фільм про полк «Азов», у якому демонізували захисників Маріуполя.
Свідчення
“Годину-дві мене постійно били. Давали хвилину передихнути і знову починали бити. За “прийомку” двічі втрачав свідомість. Жінок стригли налисо, було чути як вони плакали”, – говорить звільнений полонений Данило.
“Там були батареї, але через те, що відкривали вікна, вони не допомагали. Одного разу, я запам’ятав, що біля 30 градусів морозу було. Це Кізел, там холодно дуже. Там сніг, мені здається, і влітку є”, – додав він.
“Усіх дуже сильно били, куди попало. Там могли вдарити і просто орган якийсь відбити”, – розповів ще один звільнений із полону військовий.
Слідчий ізолятор № 3 у місті Кізел Пермського краю рф – одне з місць, де утримують військовополонених та цивільних українців, як жінок, так і чоловіків. У Кізельському СІЗО № 3 знущання та нелюдське поводження є поширеним явищем. Щоб приховати свої імена та обличчя від вʼязнів, охорона слідчого ізолятора називають один одного за номерами та завжди носять балаклави.
Відомо, що в даному ізоляторі загинуло двоє незаконно утримуваних цивільних українців – міський голова Дніпрорудного Євгеній Матвєєв та журналістка Вікторія Рощина.
“[У Кізелі] забили мера Дніпрорудного. І там через пару днів він помер від побоїв. – Тобто він пробув цю “прийомку”, а потім пішов у камеру? – Так. Скоріше за все, занесли його в камеру, а не пішов”, – розповів колишній військовополонений.
“Тіло Віки повернули з кількома видаленими частинами тіла, включаючи частини мозку, гортані та очних яблук, що узгоджується з можливою спробою приховати причину смерті”, – йдеться у розслідуванні Forbidden Stories про смерть Рощиної.
Фізичному та психологічному насиллю у СІЗО піддаються як жінки, так і чоловіки. “У нас на поверсі були жінки, бо ми чули жіночі голоси. Кричали також, було чутно […] ми неодноразово чули не один жіночий голос, як кричали”, – згадував колишній полонений.
За спогадами звільнених, співробітники ізолятора облаштували окрему камеру для тортур, у якій стіни були оббиті гумою. Там не було ні туалету, ні умивальника. Полонених утримували повністю оголеними. Вони були змушені ходити в туалет там само, де й спати.
Будь-які дії у СІЗО можна було виконувати лише з дозволу охоронців. Звичним було й використання електрошокера для катувань:
“Мені всю спину спалили шокером. Там це була їхня улюблена іграшка. Мабуть, вони самі їх купляли. Мене одного разу так били шокером, що я втратив свідомість, потім назад увімкнувся, відкрив очі. В мене були рани, які почали гнити. Набряк був дуже сильний, запалення”, – розповів звільнений військовий.
Належної медичної допомоги полонені не отримували. При сильному головному болю, іноді їм могли дати таблетку, яка не допомагала. Водночас періодично хворих бранців могли лікувати. Один з повернених бранців згадував, що коли він захворів на запалення легень, йому зробили флюорографію та водили до лікарні робити інʼєкції.
Адміністрація Кізельського СІЗО № 3 не забезпечувала належного температурного режиму. У камерах постійно було холодно, до того ж наглядачі на весь день відчиняли вікна, що створювало протяги.
Враховуючи, що місто Кізел відоме своїм суворим кліматом, полонені постійно мерзли. Теплим одягом їх не забезпечували.
“Кітель був з дуже дешевої синтетики. Воно не дихає, не гріє, просто наготу твою прикриває і все. Тобто зігрітися було нічим. Ти стоїш, мерзнеш, відчуваєш як тебе пронизує протяг”, – згадував військовий Данило.
Полонених змушували протягом дня стояти нерухомо й дивитися в одну точку. Іноді їх відправляли до камери для тортур із гумовими стінками без туалету, де вони мали перебувати повністю оголеними.
Весь день у камерах лунав російський гімн, пропагандистські лекції та подкасти, у яких подавали спотворену історію України й Росії. Бранців змушували підспівувати російському гімну, а також водили дивитися пропагандистський фільм про полк «Азов», у якому демонізували захисників Маріуполя.
“Годину-дві мене постійно били. Давали хвилину передихнути і знову починали бити. За “прийомку” двічі втрачав свідомість. Жінок стригли налисо, було чути як вони плакали”, – говорить звільнений полонений Данило.
“Там були батареї, але через те, що відкривали вікна, вони не допомагали. Одного разу, я запам’ятав, що біля 30 градусів морозу було. Це Кізел, там холодно дуже. Там сніг, мені здається, і влітку є”, – додав він.
“Усіх дуже сильно били, куди попало. Там могли вдарити і просто орган якийсь відбити”, – розповів ще один звільнений із полону військовий.
Новини
більше
Вперше за 4 місяці відбувся обмін полоненими: 157 військових та цивільних в Україні
5 лютого 2026 року між Україною та росією відбувся обмін полоненими. З російської неволі вдалося звільнити 150 військових і 7 цивільних українців. Напередодні спеціальний представник Президента США Стів Віткофф повідомив, що під час тристоронніх переговорів України, росії та США в ОАЕ було досягнуто домовленості про обмін 314 полонених.
Зеленський: росія зупинила обмін полоненими
Президент України Володимир Зеленський заявив, що росіяни зупинили процес обміну полоненими, адже не бачать, що це їм щось дає. Про це президент розповів під час спілкування з журналістами, передає “Українська правда”.
Human Rights Watch: росіяни систематично катують українських військовополонених
Міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch опублікувала звіт, який базується на свідченнях колишніх українських військовополонених. Організація заявляє, що російська влада та збройні сили систематично катують та жорстоко поводяться з українськими військовополоненими. Тисячі полонених утримуються в жахливих умовах, позбавлені належного харчування, медичної допомоги та елементарних гігієнічних умов.
Запитання і відповіді
Ваші дії важливі.
Маєте запитання чи бажаєте поділитися чимось важливим?
Ми чекаємо на ваші повідомлення, коментарі чи слова підтримки.
Кожен голос має значення.