Свердловська виправна колонія No. 38
Луганська область, Вальянівське (Ленінське)
Тимчасово окуповані території
Виправна колонія
Активний
Свердловська колонія № 38 розташована у нині окупованому селищі Вальянівське (Ленінське), що знаходиться у місті Довжанськ (Свердловськ) у Луганській області. На території місця утримання є 12 бараків, з яких у трьох утримували військовополонених. У цих приміщеннях були облаштовані гардеробна та місце відпочинку з можливістю перегляду телевізора. За свідченнями звільнених, фізичне насильство в колонії застосовували рідко.
Колишній полонений розповідав для МІПЛ, що їх зустрічали з кийками у руках, але майже не били. За його словами, норми Женевської конвенції про поводження з військовополоненими були б дотримані у даній колонії, якби їм було дозволено спілкуватися з родиною.
Медична допомога у порівнянні з іншими місцями утримання вищого рівня. Полоненому українському медику було дозволено організувати свій кабінет та вести медкарти полонених. Він мав у розпорядженні медикаменти та деякі медичні засоби.
Водночас є згадки, що у місці утримання померло двоє полонених від пневмонії та інсульту. Також там перебували паралізовані українські полонені та захисники з гіпертонією. Їх возили у Луганськ для обстеження, але згодом повертали до колонії.
У Свердловській колонії харчування було прийнятним. Приймати душ було дозволено раз на тиждень. Одягали полонених у чорну тюремну форму.
Щодо фізичної активності, то охорона розцінювала будь-які спроби займатися фізкультурою як підозрілі. Виконання вправ перебувало під забороною.
Полонених добровільно залучали до робіт – робити труни для російських загиблих. За свідченнями, їх потрібно було виготовляти по 100 штук за тиждень.
Полоненим було заборонено розмовляти українською мовою. За спілкування рідною мовою могли вдарити. Під час шикування бранцям включали гімн так званої “ЛНР”, а пізніше – гімн росії.
“У полоні там тільки російською треба розмовляти. Якщо будеш говорити українською мовою, то ти відразу отримаєш палицею по хребту: “Только разговаривай на русском, разговаривай на русском”, — пригадував для матеріала «Слідство.Інфо» звільнений захисник.
Загальна інформація
Свердловська колонія № 38 розташована у нині окупованому селищі Вальянівське (Ленінське), що знаходиться у місті Довжанськ (Свердловськ) у Луганській області. На території місця утримання є 12 бараків, з яких у трьох утримували військовополонених. У цих приміщеннях були облаштовані гардеробна та місце відпочинку з можливістю перегляду телевізора. За свідченнями звільнених, фізичне насильство в колонії застосовували рідко.
Тортури та знущання
Колишній полонений розповідав для МІПЛ, що їх зустрічали з кийками у руках, але майже не били. За його словами, норми Женевської конвенції про поводження з військовополоненими були б дотримані у даній колонії, якби їм було дозволено спілкуватися з родиною.
Медична допомога
Медична допомога у порівнянні з іншими місцями утримання вищого рівня. Полоненому українському медику було дозволено організувати свій кабінет та вести медкарти полонених. Він мав у розпорядженні медикаменти та деякі медичні засоби.
Водночас є згадки, що у місці утримання померло двоє полонених від пневмонії та інсульту. Також там перебували паралізовані українські полонені та захисники з гіпертонією. Їх возили у Луганськ для обстеження, але згодом повертали до колонії.
Харчування та санітарні умови
У Свердловській колонії харчування було прийнятним. Приймати душ було дозволено раз на тиждень. Одягали полонених у чорну тюремну форму.
Щодо фізичної активності, то охорона розцінювала будь-які спроби займатися фізкультурою як підозрілі. Виконання вправ перебувало під забороною.
Полонених добровільно залучали до робіт – робити труни для російських загиблих. За свідченнями, їх потрібно було виготовляти по 100 штук за тиждень.
Психологічний тиск
Полоненим було заборонено розмовляти українською мовою. За спілкування рідною мовою могли вдарити. Під час шикування бранцям включали гімн так званої “ЛНР”, а пізніше – гімн росії.
Свідчення
“У полоні там тільки російською треба розмовляти. Якщо будеш говорити українською мовою, то ти відразу отримаєш палицею по хребту: “Только разговаривай на русском, разговаривай на русском”, — пригадував для матеріала «Слідство.Інфо» звільнений захисник.
Новини
більше
«Ми всі суттєво недопрацьовуємо»: Денис Прокопенко про 75-й обмін полоненими
5 червня 2026 року відбувся 75-й обмін полоненими. В межах обміну в Україну повернулося 185 військовополонених та один цивільний, якого росіяни утримували у неволі ще з 2022 року. Про це повідомили у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими, висловивши вдячність США та ОАЕ за сприяння в організації обміну.
«Почесний полон» Азову: Civic Evidence опублікували доповідь про долю азовців у російському полоні
Незалежна ініціатива Civic Evidence оприлюднила ґрунтовну доповідь «“Почесний полон” Азову – система пропаганди, насильства й судового переслідування військовослужбовців Національної гвардії України в РФ». Доповідь розповідає про долю азовців у російському полоні, а також про те, як пропагандистські наративи, насильство та російська судова система формують негативний образ азовців і виправдовують жорстоке поводження з полоненими.
«Зроблено в Росії. Доставлено в полон»: у Києві відбулася презентація проєкту про злочини РФ проти полонених
22 травня у столиці відбулася презентація проєкту «Made in Russia. Delivered to Captivity». Захід приурочений до 4-х роковин виходу Маріупольського гарнізону з «Азовсталі» після 86 днів героїчної оборони міста. Тоді оборонці Маріуполя під наданими гарантіями виконали наказ вищого командування – зберегти життя. Однак РФ порушила гарантії – велика частина захисників «Азовсталі» вже пʼятий рік потерпає від щоденних злочинів у російському полоні.
Запитання і відповіді
Ваші дії важливі.
Маєте запитання чи бажаєте поділитися чимось важливим?
Ми чекаємо на ваші повідомлення, коментарі чи слова підтримки.
Кожен голос має значення.