• en
  • uk
  • ru
  • Sverdlovsk Penal Colony No. 38

    Свердловська виправна колонія No. 38

    Місце розташування:

    Луганська область, Вальянівське (Ленінське)

    Територія утримання:

    Тимчасово окуповані території

    Тип установи:

    Виправна колонія

    Статус:

    Активний

    Свердловська колонія № 38 розташована у нині окупованому селищі Вальянівське (Ленінське), що знаходиться у місті Довжанськ (Свердловськ) у Луганській області. На території місця утримання є 12 бараків, з яких у трьох утримували військовополонених. У цих приміщеннях були облаштовані гардеробна та місце відпочинку з можливістю перегляду телевізора. За свідченнями звільнених, фізичне насильство в колонії застосовували рідко.

    Колишній полонений розповідав для МІПЛ, що їх зустрічали з кийками у руках, але майже не били. За його словами, норми Женевської конвенції про поводження з військовополоненими були б дотримані у даній колонії, якби їм було дозволено спілкуватися з родиною.

    Медична допомога у порівнянні з іншими місцями утримання вищого рівня. Полоненому українському медику було дозволено організувати свій кабінет та вести медкарти полонених. Він мав у розпорядженні медикаменти та деякі медичні засоби.

    Водночас є згадки, що у місці утримання померло двоє полонених від пневмонії та інсульту. Також там перебували паралізовані українські полонені та захисники з гіпертонією. Їх возили у Луганськ для обстеження, але згодом повертали до колонії.

    У Свердловській колонії харчування було прийнятним. Приймати душ було дозволено раз на тиждень. Одягали полонених у чорну тюремну форму.

    Щодо фізичної активності, то охорона розцінювала будь-які спроби займатися фізкультурою як підозрілі. Виконання вправ перебувало під забороною. 

    Полонених добровільно залучали до робіт – робити труни для російських загиблих. За свідченнями, їх потрібно було виготовляти по 100 штук за тиждень.

    Полоненим було заборонено розмовляти українською мовою. За спілкування рідною мовою могли вдарити. Під час шикування бранцям включали гімн так званої “ЛНР”, а пізніше – гімн росії.

    “У полоні там тільки російською треба розмовляти. Якщо будеш говорити українською мовою, то ти відразу отримаєш палицею по хребту: “Только разговаривай на русском, разговаривай на русском”, — пригадував для матеріала «Слідство.Інфо» звільнений захисник.

    Загальна інформація

    Свердловська колонія № 38 розташована у нині окупованому селищі Вальянівське (Ленінське), що знаходиться у місті Довжанськ (Свердловськ) у Луганській області. На території місця утримання є 12 бараків, з яких у трьох утримували військовополонених. У цих приміщеннях були облаштовані гардеробна та місце відпочинку з можливістю перегляду телевізора. За свідченнями звільнених, фізичне насильство в колонії застосовували рідко.

    Тортури та знущання

    Колишній полонений розповідав для МІПЛ, що їх зустрічали з кийками у руках, але майже не били. За його словами, норми Женевської конвенції про поводження з військовополоненими були б дотримані у даній колонії, якби їм було дозволено спілкуватися з родиною.

    Медична допомога

    Медична допомога у порівнянні з іншими місцями утримання вищого рівня. Полоненому українському медику було дозволено організувати свій кабінет та вести медкарти полонених. Він мав у розпорядженні медикаменти та деякі медичні засоби.

    Водночас є згадки, що у місці утримання померло двоє полонених від пневмонії та інсульту. Також там перебували паралізовані українські полонені та захисники з гіпертонією. Їх возили у Луганськ для обстеження, але згодом повертали до колонії.

    Харчування та санітарні умови

    У Свердловській колонії харчування було прийнятним. Приймати душ було дозволено раз на тиждень. Одягали полонених у чорну тюремну форму.

    Щодо фізичної активності, то охорона розцінювала будь-які спроби займатися фізкультурою як підозрілі. Виконання вправ перебувало під забороною. 

    Полонених добровільно залучали до робіт – робити труни для російських загиблих. За свідченнями, їх потрібно було виготовляти по 100 штук за тиждень.

    Психологічний тиск

    Полоненим було заборонено розмовляти українською мовою. За спілкування рідною мовою могли вдарити. Під час шикування бранцям включали гімн так званої “ЛНР”, а пізніше – гімн росії.

    Свідчення

    “У полоні там тільки російською треба розмовляти. Якщо будеш говорити українською мовою, то ти відразу отримаєш палицею по хребту: “Только разговаривай на русском, разговаривай на русском”, — пригадував для матеріала «Слідство.Інфо» звільнений захисник.

    Новини

    більше
    Новини 30 Липня, 2026
    Азов
    Воєнні злочини
    Полонені

    Четверті роковини теракту в Оленівці: у Києві відкрили інсталяцію пам’яті

    На Михайлівській площі в Києві відкрили постійну інсталяцію пам’яті жертв російського теракту в Оленівці. Про це повідомили в Асоціації родин захисників Азовсталі.

    Новини 14 Липня, 2026
    Воєнні злочини
    Медіа
    Полонені

    ЄС наклав санкції на керівників і співробітників колоній, де катують полонених українців

    13 липня Рада Європейського Союзу ухвалила рішення про санкції проти 15 осіб та однієї структури, причетних до порушень прав українських військовополонених і незаконно утримуваних цивільних. Більшість з них – це керівники та співробітники колоній, де утримуються полонені.

    Новини 30 Червня, 2026
    Азов
    Воєнні злочини
    Медіа
    Полонені

    Близько 700 азовців у полоні, понад 250 – уже з вироками: презентація доповіді Civic Evidence

    30 червня у Києві в Укрінформі відбулася презентація доповіді незалежної ініціативи Civic Evidence «Почесний полон» Азову: як пропаганда, насильство та суди формують долю українських військовополонених у Росії». Дослідження зосереджене на ситуації з українськими військовополоненими «Азову» і розкриває механізм, який поєднує в собі російську пропагандистську машину, практики катувань та сфабриковане кримінальне переслідування. Автори фіксують системний характер порушень норм міжнародного гуманітарного права з боку РФ і наполягають на потребі зміцнення міжнародних інструментів захисту полонених.

    більше

    Запитання і відповіді

    Інферно – це незалежна платформа з документування місць утримання росією українських військовополонених. Ми збираємо та систематизуємо інформацію з відкритих джерел, щоб уповні продемонструвати масштаб російських знущань та порушень прав людини.
    Ми використовуємо перевірені джерела: свідчення звільнених військовополонених, журналістські розслідування, офіційні документи, звіти правозахисних організацій та відкриті бази даних.
    Так. Якщо ви маєте достовірну інформацією про місця утримання українських військовополонених або поводження з ними, зокрема свідчення, документи або інші матеріали, ви можете поділитися ними через нашу форму зворотного зв’язку. За бажання, ви можете залишатися анонімними.
    Проєкт втілює в життя команда правозахисників, журналістів і волонтерів, що прагнуть показати світу правду й повернути кожного військовополоненого додому.
    Поширюйте цю інформацію. Розповідайте історії полонених та діліться фактами кричущих порушень міжнародного права росією. Закликайте Міжнародний Комітет Червоного Хреста вжити рішучих заходів на виконання власного мандату та отримати доступ до українських військовополонених, з’ясувати їхні місця перебування і стан. Приєднуйтесь до акцій у вашому місті або ж організовуйте їх, щоб нагадувати світу про українських полонених та жахливі умови їх утримання. Підтримуйте українських захисників та донатьте Збройним Силам України. Перемога України – найефективніший спосіб повернути наших полонених додому.

      Ваші дії важливі.

      Маєте запитання чи бажаєте поділитися чимось важливим?

      Ми чекаємо на ваші повідомлення, коментарі чи слова підтримки.

      Кожен голос має значення.