Свердловська виправна колонія No. 38
Луганська область, Вальянівське (Ленінське)
Тимчасово окуповані території
Виправна колонія
Активний
Свердловська колонія № 38 розташована у нині окупованому селищі Вальянівське (Ленінське), що знаходиться у місті Довжанськ (Свердловськ) у Луганській області. На території місця утримання є 12 бараків, з яких у трьох утримували військовополонених. У цих приміщеннях були облаштовані гардеробна та місце відпочинку з можливістю перегляду телевізора. За свідченнями звільнених, фізичне насильство в колонії застосовували рідко.
Колишній полонений розповідав для МІПЛ, що їх зустрічали з кийками у руках, але майже не били. За його словами, норми Женевської конвенції про поводження з військовополоненими були б дотримані у даній колонії, якби їм було дозволено спілкуватися з родиною.
Медична допомога у порівнянні з іншими місцями утримання вищого рівня. Полоненому українському медику було дозволено організувати свій кабінет та вести медкарти полонених. Він мав у розпорядженні медикаменти та деякі медичні засоби.
Водночас є згадки, що у місці утримання померло двоє полонених від пневмонії та інсульту. Також там перебували паралізовані українські полонені та захисники з гіпертонією. Їх возили у Луганськ для обстеження, але згодом повертали до колонії.
У Свердловській колонії харчування було прийнятним. Приймати душ було дозволено раз на тиждень. Одягали полонених у чорну тюремну форму.
Щодо фізичної активності, то охорона розцінювала будь-які спроби займатися фізкультурою як підозрілі. Виконання вправ перебувало під забороною.
Полонених добровільно залучали до робіт – робити труни для російських загиблих. За свідченнями, їх потрібно було виготовляти по 100 штук за тиждень.
Полоненим було заборонено розмовляти українською мовою. За спілкування рідною мовою могли вдарити. Під час шикування бранцям включали гімн так званої “ЛНР”, а пізніше – гімн росії.
“У полоні там тільки російською треба розмовляти. Якщо будеш говорити українською мовою, то ти відразу отримаєш палицею по хребту: “Только разговаривай на русском, разговаривай на русском”, — пригадував для матеріала «Слідство.Інфо» звільнений захисник.
Загальна інформація
Свердловська колонія № 38 розташована у нині окупованому селищі Вальянівське (Ленінське), що знаходиться у місті Довжанськ (Свердловськ) у Луганській області. На території місця утримання є 12 бараків, з яких у трьох утримували військовополонених. У цих приміщеннях були облаштовані гардеробна та місце відпочинку з можливістю перегляду телевізора. За свідченнями звільнених, фізичне насильство в колонії застосовували рідко.
Тортури та знущання
Колишній полонений розповідав для МІПЛ, що їх зустрічали з кийками у руках, але майже не били. За його словами, норми Женевської конвенції про поводження з військовополоненими були б дотримані у даній колонії, якби їм було дозволено спілкуватися з родиною.
Медична допомога
Медична допомога у порівнянні з іншими місцями утримання вищого рівня. Полоненому українському медику було дозволено організувати свій кабінет та вести медкарти полонених. Він мав у розпорядженні медикаменти та деякі медичні засоби.
Водночас є згадки, що у місці утримання померло двоє полонених від пневмонії та інсульту. Також там перебували паралізовані українські полонені та захисники з гіпертонією. Їх возили у Луганськ для обстеження, але згодом повертали до колонії.
Харчування та санітарні умови
У Свердловській колонії харчування було прийнятним. Приймати душ було дозволено раз на тиждень. Одягали полонених у чорну тюремну форму.
Щодо фізичної активності, то охорона розцінювала будь-які спроби займатися фізкультурою як підозрілі. Виконання вправ перебувало під забороною.
Полонених добровільно залучали до робіт – робити труни для російських загиблих. За свідченнями, їх потрібно було виготовляти по 100 штук за тиждень.
Психологічний тиск
Полоненим було заборонено розмовляти українською мовою. За спілкування рідною мовою могли вдарити. Під час шикування бранцям включали гімн так званої “ЛНР”, а пізніше – гімн росії.
Свідчення
“У полоні там тільки російською треба розмовляти. Якщо будеш говорити українською мовою, то ти відразу отримаєш палицею по хребту: “Только разговаривай на русском, разговаривай на русском”, — пригадував для матеріала «Слідство.Інфо» звільнений захисник.
Новини
більше
Звіт Amnesty International: страти та катування українських полонених продовжуються
Міжнародний рух Amnesty International оприлюднив щорічну доповідь щодо ситуації з правами людини в світі за 2025 рік. В розділі про Україну, серед іншого, наголошується, що військовополонені та затримані цивільні українці піддавалися тортурам та жорстокому поводженню, перебуваючи в російській неволі. Організація зазначає, що станом на 10 грудня 2025 року Офіс Генерального прокурора України зафіксував 322 випадки страти полонених військовослужбовців російськими військами.
Другий етап Великоднього обміну полоненими: 193 українці вдома
24 квітня 2026 року відбувся другий етап Великоднього обміну військовополоненими між Україною та росією, в межах якого вдалося повернути 193 українських оборонців. Це представники Збройних сил України, зокрема значна кількість десантників. Також додому повертаються бійці Військово-Морських Сил, Територіальної оборони, Національної гвардії України, Національної поліції, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту.
Передвеликодній обмін: 182 українці повернулися з полону
11 квітня 2026 року напередодні Великодня християн східного обряду Україні вдалося повернути з російського полону 172 військовослужбовців та 7 цивільних громадян. Серед звільнених – рядові, сержанти та офіцери, більшість з яких потрапили у полон ще в 2022 році. Вік наймолодшого звільненого – 22 роки, найстаршому виповнилося 63 роки. Омбудсман Дмитро Лубінець зазначив, що повернуті мають тяжкий стан здоровʼя, травми, пригнічений психологічний стан.
Запитання і відповіді
Ваші дії важливі.
Маєте запитання чи бажаєте поділитися чимось важливим?
Ми чекаємо на ваші повідомлення, коментарі чи слова підтримки.
Кожен голос має значення.