Виправна колонія No. 12, Каменськ-Шахтинський

Виправна колонія № 12 розташована у місті Каменськ-Шахтинський Ростовської області російської федерації (вул. Морська, 94). Це одна з найближчих до українського кордону колоній, куди останніми місяцями регулярно привозять українських військовополонених.

На початку березня 2023 року всіх ув’язнених з цієї колонії перевели в інші установи під приводом «ремонту». Згодом з’явилися повідомлення, що заклади Ростовської області звільняють для потреб військових. Свідчення колишніх полонених підтверджують, що у колонії № 12 утримували українських військовослужбовців, і вона використовується як показовий табір.

Прибулих до колонії зустрічали ритуалом «прийомки» – кожен полонений мав пройти крізь коридор охоронців, які били його дубинками.

У так званому «карантині» полонені більшість часу стояли на першому поверсі, а ввечері піднімалися на другий поверх «для відпочинку». Кожне підняття супроводжувалося побиттями. Один зі свідків показав шрам на голові, отриманий від удару об металеві двері, коли охоронець навмисне його штовхнув.

В «отряді», куди переводили після карантину, умови утримання були дещо кращими: приміщення з вікнами, доступ до води та вбиральні. Проте побиття залишалися систематичними. У штрафному ізоляторі (ШІЗО) полоненим забороняли сідати. Порушників виводили в коридор і били. Будь-який вихід із камери супроводжувався насильством.

Особливо показові свідчення про «лікування»: у лазареті полонені отримували удари дубинкою разом із пігулками. Один із лікарів, замість надання допомоги хворому із серцевими проблемами, жорстоко його побив.

Медична допомога у колонії № 12 носила каральний характер. Під час спалаху дизентерії полонених били у лазареті під час видачі ліків, пояснюючи це «профілактикою» від вживання води з-під крану. Є задокументований випадок, коли лікар побив хворого з серцевою патологією, знущаючись із його стану.

Харчування було організоване у їдальні. Їжу готували самі полонені з числа кухарів. Хліб видавали відносно якісний, однак час на прийом їжі був обмежений лише двома хвилинами, через що полонені часто обпікали ротову порожнину. У ШІЗО умови утримання були суворіші, але полоненим могли видавати мінімальні засоби гігієни.

Полонених змушували брати участь у принизливих ритуалах, читати російську класичну літературу вголос усім іншим, сприймати побиття як «невід’ємну частину режиму». Колонію № 12 свідомо зробили показовою — за свідченнями, поранених, інвалідів та людей старшого віку звідти вивозили, оскільки адміністрація не хотіла їх утримувати.

Колишні військовополонені поділилися своїми історіями з Медійною ініціативою за права людини:

• «Кожне підняття на другий поверх супроводжувалося побиттями. Один падає – його піднімають і знову б’ють».
  
• «У лазареті нас лікували так: дають пігулку і 3–4 удари дубинкою по спині й руках».
  
• «Лікар побив нашого співкамерника, хворого на серце, і знущально сказав: “Ну що, я тобі розрідив кров?”».
  
• «Їсти давали лише 2 хвилини – все було гаряче, ми постійно ходили з обпеченим ротом».