Виправна колонія No. 7, Валуйки

Виправна колонія № 7 у місті Валуйки Бєлгородської області – це заклад суворого режиму, розрахований на 1200 осіб. У ній утримують як військовополонених, так і цивільних. Місце несвободи знаходиться у 5 км від виправної колонії № 9, де утримують українських жінок-військовополонених. 

На території є декілька зон: промислова та житлова частина, штрафний ізолятор, приміщення для онлайн-участі вʼязнів у судових засіданнях. У корпусах (“отрядах”), де перебувають бранці, є спальні секції з двоярусними ліжками, туалет, душова, кімната відпочинку, а також внутрішні дворики. За секції відповідають працівники колонії, які є посередниками між вʼязнями та керівництвом закладу.

У виправній колонії №7 м. Валуйки до українських полонених застосовують фізичне та психологічне насилля. Це, зокрема, удари гумовими кийками та електрошокером, що залишало сліди від опіків. Якщо охоронцям щось не подобалося, вони могли покарати чергового чи навіть усю кімнату: били, а також змушували присідати, іноді по 250 разів.

Під час рідкісних прогулянок працівники колонії нацьковували на військовополонених собак, які кусали та рвали одяг бранцям.

Щоб отримати гуманітарну допомогу, зокрема їжу та одяг, полонені українці змушені були працювати. Однак допомога до них так і не доходила. Вони ходили у одній і тій же робі по декілька місяців. Прогулянки були вкрай рідкісними. А коли й траплялися, то охоронці нацьковували на полонених собак.

“Приходив начальник колонії і говорив: “Працюватимете – отримуватимете бонуси, як ні, то будете покарані. Тож ми клеїли шнурки на папки з особистими справами. Згодом ми дізналися, що цими бонусами була гумдопомога, яка до нас не доходила”, – згадував звільнений полонений Володимир.