СІЗО No. 2, Вязьма
Вязьма, Смоленська область
росія
Слідчий ізолятор
Активний
В СІЗО-2 Вязьма, як і в переважній більшості інших російських тюрем, до українських полонених ставляться надзвичайно жорстоко, вдаючись до побиттів, катувань електрошокером та психологічних знущань. Відомо про випадки смертей полонених, які перебували у даному місці утримання та були підтверджені Міжнародним комітетом Червоного Хреста: Олександра Грицюка та Віталія Клоченка.
“Саша був високого зросту – 180 см. До полону важив 110 кг, був фізично здоровий. Те, що від нього залишилося, – лише кістки та шкіра. Голова була вся синя, ніс на бік, вказівні пальці без нігтів. Чи вони висмикнуті, чи відбиті, я не знаю. Сліди катування по всьому тілу”, – розповіла дружина загиблого військовополоненого Олександра.
За свідченнями, тортури та побиття були звичним явищем у Вяземському слідчому ізоляторі № 2. Полонених українців били щодня, вибивали зуби, наносили серйозні травми: кийками, електрошокерами та всім, що потрапляло під руку. При цьому на стан здоровʼя бранців не зважали.
Колишній полонений прикордонник Олексій Крецу розповів для Тexty.org.ua, що особливо жорстоке ставлення було до морських піхотинців, штурмовиків, снайперів та кулеметників. Одного з них били так жорстоко, що його крики не могла заглушити навіть гучна музика, яку включали російські зеки.
Від полонених вимагали свідчити про нібито “звірства” Збройних сил України проти цивільних. Однак вони не могли нічого не сказати, бо не бачили жодних злочинів. Через це слідчий придумав для них покарання – “гра в рахунок”. Весь день полонені змушені були стояти в одній позі, а вночі, лежачи в ліжку, кожен мав по черзі називати його номер. І так безперервно три ночі поспіль. Олексій Крецу згадував, що один з бранців не витримав і втратив розум. Його забрали на певний час і повернули всього побитого у стані пригніченої свідомості – йому давали таблетки, що перетворювали його на “овоча”.
Належна медична допомога у СІЗО-2 була практично відсутня. Були випадки, коли у камери спеціально заселяли хворого на туберкульоз, щоб інфікувати інших. Важкохворих переводили у карцер, умови в якому були ще гірші, ніж у звичайних камерах. Багато бранців хворіли на туберкульоз, пневмонію та мали гнійні рани.
Харчування
Годували бранців їжею низькою якості та мізерними порціями. Це могла бути крупа залита окропом, а часто і просто холодною водою, пюре із зеленої картоплі з рибою чи просто картопляне лушпиння. За згадками, був випадок, коли наглядачі дали полоненим собачі недоїдки, у які накидали собачої шерсті.
Гігієна
Перебувати у туалеті було дозволено не довше трьох хвилин. Раз на декілька тижнів бранців водили до лазні. По команді всі повинні були повністю роздягнутися та стати у позу “дельфінчика”, розставивши ноги, нахиливши голову та тримаючи руки за спиною. Жінки, які працювали у лазні, часто вдавалися до фізичного насилля над бранцями: били по геніталіях взуттям, електрошокерами й іншими предметами.
Температурні умови
Взимку камери не опалювалися. У приміщенні могло бути в кращому разі +10-12 ℃. А влітку навпаки опалення включали на максимум без можливості відчинити вікно. Від спеки полонені починали непритомніти.
Бранці перебували у повній інформаційній ізоляції. Наглядачі обманювали їх, говорячи, що більша частина України вже окупована, що пригнічувало їх морально. Також змушували слухати по декілька разів на день російський гімн, вчити російські вірші та пропагандистські матеріали, які дискредитували Україну.
У вяземських ЗМІ є чимало інформації про підписання договорів про співпрацю між СІЗО № 2 та Вяземською єпархією російської православної церкви. Однак це не позначилося на умовах утримання полонених – над ними продовжували знущатися. Єдина зміна – бранцям видали хрестики, а також дозволили записуватися в чергу, щоб почитати Біблію.
“Ставлення було жахливе, умови жахливі, просто нестерпні. Кожного божого дня на ранковій перевірці били, принижували. Той самий шокер – його на нас не шкодували”, – розповів для видання Texty.org.ua колишній полонений Олексій Крецу.
“Як мені розповіли, там хорошого нічого не було. Жили вони в підвальному приміщенні. Годували тим, чим свиней годують, та ще й по дві ложки давали. Сильно били. Якщо людина падала, непритомніла, вони їй до вуха шокер приставляли, щоб прийшла в себе. І продовжували знову”, – поділилася дружина Віталія Клоченка, загиблого у СІЗО-2 Вязьма.
“З цього СІЗО великий відсоток випадків, коли звідти повертають тіла. Навіть підтверджені полонені повертаються мертвими. Був випадок, коли повернули чоловіка, у якого в голові, замість мізків, була тряпка…”, – розповіла сестра морського піхотинця Дмитра Прокофʼєва, якого утримують у Вязьмі.
Загальна інформація
В СІЗО-2 Вязьма, як і в переважній більшості інших російських тюрем, до українських полонених ставляться надзвичайно жорстоко, вдаючись до побиттів, катувань електрошокером та психологічних знущань. Відомо про випадки смертей полонених, які перебували у даному місці утримання та були підтверджені Міжнародним комітетом Червоного Хреста: Олександра Грицюка та Віталія Клоченка.
“Саша був високого зросту – 180 см. До полону важив 110 кг, був фізично здоровий. Те, що від нього залишилося, – лише кістки та шкіра. Голова була вся синя, ніс на бік, вказівні пальці без нігтів. Чи вони висмикнуті, чи відбиті, я не знаю. Сліди катування по всьому тілу”, – розповіла дружина загиблого військовополоненого Олександра.
Тортури та знущання
За свідченнями, тортури та побиття були звичним явищем у Вяземському слідчому ізоляторі № 2. Полонених українців били щодня, вибивали зуби, наносили серйозні травми: кийками, електрошокерами та всім, що потрапляло під руку. При цьому на стан здоровʼя бранців не зважали.
Колишній полонений прикордонник Олексій Крецу розповів для Тexty.org.ua, що особливо жорстоке ставлення було до морських піхотинців, штурмовиків, снайперів та кулеметників. Одного з них били так жорстоко, що його крики не могла заглушити навіть гучна музика, яку включали російські зеки.
Від полонених вимагали свідчити про нібито “звірства” Збройних сил України проти цивільних. Однак вони не могли нічого не сказати, бо не бачили жодних злочинів. Через це слідчий придумав для них покарання – “гра в рахунок”. Весь день полонені змушені були стояти в одній позі, а вночі, лежачи в ліжку, кожен мав по черзі називати його номер. І так безперервно три ночі поспіль. Олексій Крецу згадував, що один з бранців не витримав і втратив розум. Його забрали на певний час і повернули всього побитого у стані пригніченої свідомості – йому давали таблетки, що перетворювали його на “овоча”.
Медична допомога
Належна медична допомога у СІЗО-2 була практично відсутня. Були випадки, коли у камери спеціально заселяли хворого на туберкульоз, щоб інфікувати інших. Важкохворих переводили у карцер, умови в якому були ще гірші, ніж у звичайних камерах. Багато бранців хворіли на туберкульоз, пневмонію та мали гнійні рани.
Харчування та санітарні умови
Харчування
Годували бранців їжею низькою якості та мізерними порціями. Це могла бути крупа залита окропом, а часто і просто холодною водою, пюре із зеленої картоплі з рибою чи просто картопляне лушпиння. За згадками, був випадок, коли наглядачі дали полоненим собачі недоїдки, у які накидали собачої шерсті.
Гігієна
Перебувати у туалеті було дозволено не довше трьох хвилин. Раз на декілька тижнів бранців водили до лазні. По команді всі повинні були повністю роздягнутися та стати у позу “дельфінчика”, розставивши ноги, нахиливши голову та тримаючи руки за спиною. Жінки, які працювали у лазні, часто вдавалися до фізичного насилля над бранцями: били по геніталіях взуттям, електрошокерами й іншими предметами.
Температурні умови
Взимку камери не опалювалися. У приміщенні могло бути в кращому разі +10-12 ℃. А влітку навпаки опалення включали на максимум без можливості відчинити вікно. Від спеки полонені починали непритомніти.
Психологічний тиск
Бранці перебували у повній інформаційній ізоляції. Наглядачі обманювали їх, говорячи, що більша частина України вже окупована, що пригнічувало їх морально. Також змушували слухати по декілька разів на день російський гімн, вчити російські вірші та пропагандистські матеріали, які дискредитували Україну.
У вяземських ЗМІ є чимало інформації про підписання договорів про співпрацю між СІЗО № 2 та Вяземською єпархією російської православної церкви. Однак це не позначилося на умовах утримання полонених – над ними продовжували знущатися. Єдина зміна – бранцям видали хрестики, а також дозволили записуватися в чергу, щоб почитати Біблію.
Свідчення
“Ставлення було жахливе, умови жахливі, просто нестерпні. Кожного божого дня на ранковій перевірці били, принижували. Той самий шокер – його на нас не шкодували”, – розповів для видання Texty.org.ua колишній полонений Олексій Крецу.
“Як мені розповіли, там хорошого нічого не було. Жили вони в підвальному приміщенні. Годували тим, чим свиней годують, та ще й по дві ложки давали. Сильно били. Якщо людина падала, непритомніла, вони їй до вуха шокер приставляли, щоб прийшла в себе. І продовжували знову”, – поділилася дружина Віталія Клоченка, загиблого у СІЗО-2 Вязьма.
“З цього СІЗО великий відсоток випадків, коли звідти повертають тіла. Навіть підтверджені полонені повертаються мертвими. Був випадок, коли повернули чоловіка, у якого в голові, замість мізків, була тряпка…”, – розповіла сестра морського піхотинця Дмитра Прокофʼєва, якого утримують у Вязьмі.
Новини
більше
«Ми всі суттєво недопрацьовуємо»: Денис Прокопенко про 75-й обмін полоненими
5 червня 2026 року відбувся 75-й обмін полоненими. В межах обміну в Україну повернулося 185 військовополонених та один цивільний, якого росіяни утримували у неволі ще з 2022 року. Про це повідомили у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими, висловивши вдячність США та ОАЕ за сприяння в організації обміну.
«Почесний полон» Азову: Civic Evidence опублікували доповідь про долю азовців у російському полоні
Незалежна ініціатива Civic Evidence оприлюднила ґрунтовну доповідь «“Почесний полон” Азову – система пропаганди, насильства й судового переслідування військовослужбовців Національної гвардії України в РФ». Доповідь розповідає про долю азовців у російському полоні, а також про те, як пропагандистські наративи, насильство та російська судова система формують негативний образ азовців і виправдовують жорстоке поводження з полоненими.
«Зроблено в Росії. Доставлено в полон»: у Києві відбулася презентація проєкту про злочини РФ проти полонених
22 травня у столиці відбулася презентація проєкту «Made in Russia. Delivered to Captivity». Захід приурочений до 4-х роковин виходу Маріупольського гарнізону з «Азовсталі» після 86 днів героїчної оборони міста. Тоді оборонці Маріуполя під наданими гарантіями виконали наказ вищого командування – зберегти життя. Однак РФ порушила гарантії – велика частина захисників «Азовсталі» вже пʼятий рік потерпає від щоденних злочинів у російському полоні.
Запитання і відповіді
Ваші дії важливі.
Маєте запитання чи бажаєте поділитися чимось важливим?
Ми чекаємо на ваші повідомлення, коментарі чи слова підтримки.
Кожен голос має значення.