• en
  • uk
  • ru
  • Лефортовська в’язниця

    Місце розташування:

    Москва

    Територія утримання:

    росія

    Тип установи:

    Слідчий ізолятор

    Статус:

    Активний

    Загальна інформація

    Photo from publicly available sources

    Лефортово — один із найбільш відомих закладів позбавлення волі в росії. Розташований у Москві, перебуває під керівництвом ФСБ. Після декількох днів в Оленівці сюди була переведена група офіцерів “Азову”. Їх не повідомили про те, куди саме їх транспортують – лише згодом вони довідалися, що їх утримували саме в Лефортово.

    Тортури та знущання

    Попри те, що в самому Лефортово фізичне насильство не мало систематичного характеру, полонених утримували в цілковитій тиші, позбавляючи будь-яких людських контактів, сенсорних стимулів чи можливості орієнтуватися в часі. Тогочасний начальник штабу “Азову”, Богдан “Тавр” Кротевич, згадував, що після завершення допитів двері його камери не відчинялися близько чотирьох місяців – за цей час його жодного ранку не випустили на прогулянку. Водночас Кротевич зазначає, що інших військовополоненних у Лефортовській в’язниці катували.

    Photo from publicly available sources

    Харчування та санітарні умови

    Їжу мовчки передавали крізь металеве віконце у дверях камери. У травні й вересні у в’язниці було надзвичайно холодно. Камери не опалювалися, а полоненим не надавали одягу. Митися можна було лише у простій раковині під наглядом відеокамер. Душів не було. Засоби гігієни були мінімальними.

    Психологічний тиск

    Ув’язнених утримували в цілковитій ізоляції. Полонені не могли спілкуватися між собою, а взаємодія з наглядачами обмежувалася простими командами. Під час допитів застосовувалися психологічні маніпуляції, наприклад, твердження про те, що інші українські військові зраджують “Азов”.

    Photo from publicly available sources

    Лефортово — один із найбільш відомих закладів позбавлення волі в росії. Розташований у Москві, перебуває під керівництвом ФСБ. Після декількох днів в Оленівці сюди була переведена група офіцерів “Азову”. Їх не повідомили про те, куди саме їх транспортують – лише згодом вони довідалися, що їх утримували саме в Лефортово.

    Попри те, що в самому Лефортово фізичне насильство не мало систематичного характеру, полонених утримували в цілковитій тиші, позбавляючи будь-яких людських контактів, сенсорних стимулів чи можливості орієнтуватися в часі. Тогочасний начальник штабу “Азову”, Богдан “Тавр” Кротевич, згадував, що після завершення допитів двері його камери не відчинялися близько чотирьох місяців – за цей час його жодного ранку не випустили на прогулянку. Водночас Кротевич зазначає, що інших військовополоненних у Лефортовській в’язниці катували.

    Photo from publicly available sources

    Їжу мовчки передавали крізь металеве віконце у дверях камери. У травні й вересні у в’язниці було надзвичайно холодно. Камери не опалювалися, а полоненим не надавали одягу. Митися можна було лише у простій раковині під наглядом відеокамер. Душів не було. Засоби гігієни були мінімальними.

    Ув’язнених утримували в цілковитій ізоляції. Полонені не могли спілкуватися між собою, а взаємодія з наглядачами обмежувалася простими командами. Під час допитів застосовувалися психологічні маніпуляції, наприклад, твердження про те, що інші українські військові зраджують “Азов”.

    Новини

    більше

    Запитання і відповіді

    Інферно – це незалежна платформа з документування місць утримання росією українських військовополонених. Ми збираємо та систематизуємо інформацію з відкритих джерел, щоб уповні продемонструвати масштаб російських знущань та порушень прав людини.
    Ми використовуємо перевірені джерела: свідчення звільнених військовополонених, журналістські розслідування, офіційні документи, звіти правозахисних організацій та відкриті бази даних.
    Так. Якщо ви маєте достовірну інформацією про місця утримання українських військовополонених або поводження з ними, зокрема свідчення, документи або інші матеріали, ви можете поділитися ними через нашу форму зворотного зв’язку. За бажання, ви можете залишатися анонімними.
    Проєкт втілює в життя команда правозахисників, журналістів і волонтерів, що прагнуть показати світу правду й повернути кожного військовополоненого додому.
    Поширюйте цю інформацію. Розповідайте історії полонених та діліться фактами кричущих порушень міжнародного права росією. Закликайте Міжнародний Комітет Червоного Хреста вжити рішучих заходів на виконання власного мандату та отримати доступ до українських військовополонених, з’ясувати їхні місця перебування і стан. Приєднуйтесь до акцій у вашому місті або ж організовуйте їх, щоб нагадувати світу про українських полонених та жахливі умови їх утримання. Підтримуйте українських захисників та донатьте Збройним Силам України. Перемога України – найефективніший спосіб повернути наших полонених додому.

      Ваші дії важливі.

      Маєте запитання чи бажаєте поділитися чимось важливим?

      Ми чекаємо на ваші повідомлення, коментарі чи слова підтримки.

      Кожен голос має значення.