Оленівка: воєнний злочин, який не можна забути

У ніч з 28 на 29 липня 2022 року в бараку Волноваської виправної колонії № 120 в окупованій росією Оленівці пролунав вибух. Загинуло щонайменше 53 українські військовополонені, ще понад 130 були поранені. Це були бійці бригади “Азов”, які опинилися у російському полоні після оборони Маріуполя й Азовсталі.

Події тієї ночі не були випадковістю — це було умисна страта.

За кілька днів до того 193 військовослужбовців “Азову” перевели до окремого бараку, який згодом був підірваний. Характер вибуху, руйнування та напрям вибухової хвилі виключають можливість ракетного удару з HIMARS попри сфабриковані звинувачення росії.

Ознаки спланованості теракту є очевидними. Персонал Оленівської колонії відмовляв пораненим у наданні медичної допомоги. Бригади швидкої допомоги були бездіяльними. Наглядачі вільно пересувалися територією після вибуху, не переймаючись через так званий “обстріл”. Адміністрація відреагувала байдуже й навіть зловтішно. Свідки згадують, як начальник колонії спокійно пив каву, споглядаючи руїни бараку.

Утім, справедливість досі не було встановлено.

Незабаром після вибуху, ООН оголосила про створення місії зі встановлення фактів щодо теракту. Однак вже в січні 2023 року місія була розформована, так і не здійснивши жодного візиту до України. Український Омбудсман Дмитро Лубінець публічно критикував місію, наголошуючи, що до її складу входили прихильники росії. Очільник місії, бразильський генерал Карлос дос Сантос Крус, раніше був військовим аташе у Москві й згодом увійшов до адміністрації Жаїра Болсонару, президента Бразилії, який за декілька днів до початку повномасштабного вторгнення зустрічався із Владіміром Путіним і засвідчував свою «солідарність» із росією. Інша членкиня місії, ісландка Інгібйорг Гісладоттір, зазнавала критики з боку як України, так і США за неспроможність вжити заходів щодо порушення росією прав людини під час роботи в ОБСЄ.

Команда “Інферно” переконана, що Оленівка має залишатися на світовому порядку денному не лише як символ воєнних злочинів росії, а і як іспит для міжнародного правосуддя. Масове вбивство військовополонених, які перебувають під захистом Женевських конвенцій, не має залишитися без уваги.

Ми закликаємо міжнародних партнерів:

• 1: Підтримати проведення повноцінного міжнародного розслідування воєнного злочину в Оленівці, зокрема із залученням Міжнародного кримінального суду, який наразі є найефективнішою інституцією, що може розслідувати справу.
• 2: Тиснути на Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) щодо визначення місць утримання усіх українських військовополонених, які перебували в бараку під час вибуху, були поранені та досі залишаються у російському полоні.
• 3: На дипломатичному рівні — наголошувати на фактах кричущого порушення росією міжнародного гуманітарного права та прав утримуваних нею українських військовополонених.

Правда відома. Нам потрібні дії.