Лефортовська в’язниця

Лефортово — один із найбільш відомих закладів позбавлення волі в росії. Розташований у Москві, перебуває під керівництвом ФСБ. Після декількох днів в Оленівці сюди була переведена група офіцерів «Азову». Їх не повідомили про те, куди саме їх транспортують – лише згодом вони довідалися, що їх утримували саме в Лефортово. Також відомо, що даному СІЗО перебували незаконно утримувані цивільні українці.

Попри те, що в самому Лефортово фізичне насильство не мало систематичного характеру, полонених утримували в цілковитій тиші, позбавляючи будь-яких людських контактів, сенсорних стимулів чи можливості орієнтуватися в часі.

Тогочасний начальник штабу «Азову», Богдан «Тавр» Кротевич, згадував, що після завершення допитів двері його камери не відчинялися близько чотирьох місяців – за цей час його жодного ранку не випустили на прогулянку. Водночас Кротевич зазначає, що інших військовополоненних у Лефортовській в’язниці катували.

Під час прибуття у СІЗО Лефортово, увʼязнених оглядають, фіксують татуювання, шрами, беруть відбитки пальців та ДНК-зразки. 

Щодня фельдшер опитує вʼязнів на наявність скраг. Спеціалізовані можна було дістати з дозволу адміністрації слідчого ізолятора через волонтерів. Також Лефортовська вʼязниця має низку лікарів вужчих направлень – терапевти, хірурги та стоматологи. Однак лікарі у Лефортово не мають спеціалізованих ліків. У їхньому розпорядженні були лише базові пігулки.

Їжу мовчки передавали крізь металеве віконце у дверях камери. Годували тричі на день. Мʼясо та овочі в раціоні були відсутні.

 У травні й вересні у в’язниці було надзвичайно холодно. Камери не опалювалися, а полоненим не надавали одягу. Митися можна було лише у простій раковині під наглядом відеокамер. Засоби гігієни були мінімальними – увʼязненим видавали туалетний папір з розрахунку один рулон на два місяці.

Ув’язнених утримували в цілковитій ізоляції. Полонені не могли спілкуватися між собою, а взаємодія з наглядачами обмежувалася простими командами. Під час допитів застосовувалися психологічні маніпуляції, наприклад, твердження про те, що інші українські військові зраджують «Азов».